Четвер, 20.06.2019, 10:11
Ви увійшли як Гість | Група "Гість" | RSS

Миколаївський муніципальний колегіум імені В.Д.Чайки

Форма входу
Логін:
Пароль:
Категорії розділу
Пошук

Каталог статей

Головна » Статті » Інформація для батьків » Статті

Ключі – підказки батькам на кожний день

Теорія крику, або продовження розмови про серйозні помилки в сімейному вихованні  дитини

Крик на дітей – це серйозне і неприпустиме зло. В багатьох країнах світу вже почався процес викорінення крику з батьківської практики , а в Швеції батьків, які систематично підвищують голос на своїх дітей, уже примусово відправляють на спеціальні курси.

Справжня мета батьківського крику – шокувати дитину, щоб змусити її бути слухняною.

Такі інциденти, повторюючи стають регулярними, виробляють психологічний трафарет, якого дитина дотримуватиметься  в дорослому житті, тобто  починає ставитися аналогічно стосовно своїх чоловіка чи жінки, партнерів і власних дітей щасливими і здоровими діти ростуть тоді, коли відчувають, що їх люблять, що вони в безпеці, що їх цінують. Батьківські крики і лайка підривають самооцінку дитини й принижують її гідність. Про болючість і глибину шкоди, завданої батьківською вербальною агресією, говорять і чимало дорослих, які згадують своє дитинство на сеансах психотерапії. За їхніми словами, їм іноді здавалося, що краще б їх ударили аніж принижували словами.

Частотою й інтенсивністю криків, а також тим, що саме кричать розсерджені батьки, визначається є батьківський „виховний момент на підвищених тонах” актом вербальної агресії чи ні. Принаймні у реальному житті навряд чи можна обійтися без криків типу : „Швидше, ми спізнюємося!” чи „Будь ласка, прибери свої речі!”

Бувають ще особливо галасливі сім’ї, члени яких завжди спілкуються одне з одним гучним голосом, який легко переходить у крик. Як правило, діти, котрі виросли в сім’ях, звикли до цього галасу і не дуже страждають від нього ( звісно, доки на них не кричать  з особливою злістю) . Однак діти з шумних сімей найчастіше відчувають труднощі в школі, оскільки не сприймають і тому не реагують на більш тихі звертання до них вчителів і однокласників. Крім того, їм складніше набути найважливіше людське вміння – слухати інших.

Особистість починається з любові   

Кожна людина має певне уявлення про себе через усвідомлення своїх  фізичних, інтелектуальних, моральних якостей, їх самооцінку. У кожної людини сформований  образ власного «Я».

Неодмінною умовою щастя кожної дитини, що є передумовою успішної адаптації в мінливих соціальних умовах,  є позитивне уявлення про себе. Діти з низькою самооцінкою , розпочинаючи будь – яку справу, знаходять непереборні перешкоди для її виконання.

Прояви низької самооцінки:

Молодший шкільний вік:

-      у словах « У мене ніколи не вийде»;

-      у небажанні визнати свою провину;

-      у підвищеній чутливості до критики: «Всі проти мене»;

-      у відмові від спроб домогтися якогось успіху «Мені це нецікаво» (низька мотивація);

-      у підвищеній чутливості до критики : «Всі проти мене»;

-      у негативному відношенні до вчителів і до самої школи : « вчителі мене не люблять»;

-      у занепадницькому настрої:  «Навіщо хвилюватися, шансів на перемогу все одно немає».

 

У дитини йде безперервний процес психічного розвитку, і вона , як і будь – яка людина , потребує самозбереження , захисту і поліпшення  своєї «Я – концепції» образу власного «Я», на основі якого будується система відносин індивіда до себе і оточуючих.

 

Психологічно підтримувати можна:

- висловленням : «Мені подобається як ти працюєш»;

- словами : «добре», «красиво», « продовжуй» тощо;

- дотиками: до плеча, руки, злегка обійняти і т.д. ;

- спільними діями: стояти поруч, слухати уважно тощо;

- виразом обличчя: посмішка, кивок та ін.

 

Дорослі! Пам’ятайте, що прийняти правильне рішення дитина може тільки в спокійному, емоційно врівноваженому стані . Він сам повинен пережити особистий успіх або невдачу як результат своїх дій.

Дорослі можуть допомогти в розкритті різних можливих шляхів досягнення мети. Спільне обговорення з дитиною життєвих ситуацій, що вимагають прийняття рішення , збагатить його життєвий досвід, допоможе в пошуках створення якоїсь моделі виходу з конкретної ситуації. Чим більше випадків буде пережито й осмислено підлітком , тим більш чітка модель пошуку складеться у його свідомості. Підліток повинен засвоїти за допомогою батьків, що процес прийняття рішення складається з :

-      чітко сформульованого розгляду варіантів рішення;

-      прогнозування можливих наслідків;

-      готовності відповідати за наслідування;

-      здатності оцінки істинної інформації, на основі якої приймається рішення.

 

Важливо знати.

При  низькій самооцінці дитині необхідні друзі, товариші, значимі дорослі, серед яких вона би могла самоствердитися за рахунок якихось вмінь і підвищити свій рівень самоповаги

Категорія: Статті | Додав: admin (17.04.2014)
Переглядів: 482
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Міні-чат
Наше опитування
Як вам сайт школи?
1. Добре
2. Непогано
3. Відмінно
4. Погано
5. Жахливо
Всього відповідей: 3
Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Ларін Владислав 2019 рік